Компетентеість на уроках біології

Особистісно-орієнтований підхід до учнів в процесі формування в них навчальної компетентності на уроках біології.

В умовах реформи середньої освіти особливого значення набуває проблема формування компетентної особистості. Щоб гідно жити в сучасному суспільстві, особистість повинна бути компетентною в різних сферах діяльності. Саме компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою і життям.

Але в даний час з дидактичної точки зору немає спільного, загальноприй-

нятого визначення поняття «компетентність» учнів. Різні автори пропонують різноманітні визначення цього поняття – від занадто складних до елементарних.

Так, Т.Б. Волобуєва зазначає, що «під компетентністю розуміють складну інтеграційну якість особистості, що зумовлює  готовність здійснювати деяку діяльність, причому йдеться не про окремі знання або вміння і навіть не про сукупність окремих процедур діяльності, а про властивість, що дає можливість людині здійснювати діяльність в цілому».

За О.І. Пометун «компетентність людини – це у певний спосіб структуровані (організовані) набори знань, навичок, умінь і стосунків, які дають людині змогу визначити… та розв’язувати незалежно від ситуації проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності».

А Н.П. Граба вважає, що «компетентність – це вміння діяти на основі опанованих знань».

На основі аналізу визначення поняття, що розглядається у різноманітній дидактичній і методичній літературі, ми вважаємо, що компетентність учня (від лат. сompetentia – коло питань, в який особистість має необхідні знання і досвід застосування їх на практиці) – це ступінь підготовленості учня використовувати свої знання, вміння і навички, які він отримав в процесі навчання, для вирішення практичних і теоретичних завдань, як під час навчання у школі, так і після її закінчення.

Переважно більшість авторів використаної нами літератури, розглядаючи питання про формування і розвиток предметних, тобто дисциплінарних, ключових компетентностей учнів, пропонують методику, що застосовується для всього класу, а не для окремо взятого учня. А звідси випливає, що ці автори пропонують в процесі навчання формувати у всіх учнів класу абсолютно однакові і рівнозначні предметні  ключові компетентності.

Але здійснити на практиці це неможливо, тому що кожен учень має свої, властиві лише йому індивідуальні особливості: різні види мислення, уваги, пам’яті, риси характеру, темпераменту і т.д. Тому при формуванні і розвитку предметних ключових компетентностей необхідно використовувати методику, яка призначена не на цілий клас, а для окремих учнів. А це можливо лише при особистісно-орієнтованому підході до учнів в процесі навчання.

В чинній шкільній навчальній програмі з біології, в залежності від індивідуальних особливостей учнів, визначені рівні навчальної підготовки учнів, а саме: початковий, середній, достатній та високій. Якщо ж ці рівні навчальних досягнень учнів взяти за основу, то всіх учнів класу можна поділити на чотири групи, в кожній з яких предметні ключові компетентності будуть формуватися в залежності від їх індивідуальних особливостей, на різних ступенях, а саме: на початковому, середньому, достатньому та високому. І це цілком закономірно, адже не можуть двоє різних людей бути абсолютно однаково компетентними в одному й тому ж питанні.

Всі автори опрацьованої нами літератури розкривають методику формування і розвитку одночасно відразу кількох ключових компетентностей учнів, і дуже часто одну і ту ж саму предметну ключову компетентність називають по-різному: навчальна, навчально-пізнавальна, навчально-освітня і т.д.

Ми розглянемо, як при особистісно-орієнтованому підході до учнів, застосовується методика формування лише однієї предметної компетентності учнів, – навчальної, яка заключається в натупному:

1.     Поступове розширення об’єму глибини знань учнів.

2.     Використання наявних в учнів знань і вмінь в нових ситуаціях.

3.     Вміння пояснювати причинно- наслідкові зв’язки, особливості будови вивчаємого об’єкту або прояву вивчаємого явища.

4.     Вміння зробити висновки з щойно вивченого матеріалу.

Покажемо методику особистісно-орієнтованого підходу до учнів в процесі формування в їхній свідомості предметної навчальної компетентності на прикладі такої форми організації навчального процесу в школі як лабораторне заняття. При цьому ми будемо спиратися на дане нами вище визначення поняття «компетентність» і розглянемо  методику її формування лише при використанні кінеститичних(рухових) вмінь, тобто вмінь працювати лише з лабораторними інструментами і обладнанням.

На багатьох лабораторних заняттях програмою передбачається використання готових мікропрепаратів(наприклад, «Внутрішня будова кореня в зв’язку з його форми», «Внутрішня будова стебла у зв’язку з його форми» і т.д.). На таких лабораторних заняттях рухові вміння учнів розвиватися не будуть, тому що їх дуже мало: одне полягає в тому, щоб помістити готовий мікропрепарат на предметний столик мікроскопа, а друге – наведення чіткості і контрастності зображення.

Більш докладно зупинимось на таких лабораторних заняттях, на яких поетапно вчитель формує в учнів рухові вміння.

На першому лабораторному занятті у 7 класі на тему «Будова клітини рослин» вчитель розповідає і поетапно показує, як виготовляється тимчасовий мікропрепарат шкірочки цибулі. При цьому в міру використання того чи іншого лабораторного приладу, інструменту або обладнання учням повідомляється правила роботи і техніки безпеки при роботі з ними.

Друге лабораторне заняття з використанням лабораторних приладів, інструментів і обладнання на тему «Будова водорості» проводиться через 20 уроків після першого, а наступне на  тему «Вивчення особливостей тваринних клітин та тканин» проводиться вже у 8 класі.

Закономірно, що більшість учнів вже на другому, тим більше на третьому лабораторному занятті за цей час забули як виготовляється тимчасовий мікропрепарат, які правила і яка техніка безпеки необхідна при роботі з лабораторними приладами, інструментами і обладнанням. А тому і друге, і третє лабораторне заняття вчитель проводить за тою ж самою методикою, що і два попередні.

В розглянутих нами трьох перших лабораторних заняттях неможливе здійснення особистісно-орієнтованого підходу до учнів, тому що на першому лабораторному заняття рухові вміння в учнів лише починають формуватися, а на двох наступних ця компетентність знаходиться лише на початковому рівні формування.

А вже на наступному лабораторному занятті на тему «Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума», яке проводиться лише через три уроки після попереднього здійснення такого підходу цілком можливе, тому що процес забування в учнів буде відбуватися значно повільніше, ніж у попередніх випадках.

За результатами трьох перших лабораторних занять можна виділити чотири ступені підготовленості учнів застосовувати наявні в них вміння для вирішення практичних завдань, а саме: початкову, середню, достатню та високу. На основі цього усі учні класу уявно поділяються на чотири групи і для кожної групи, в залежності від ступеня компетентності учнів, складаються інструктивні картки. Кожен окремий учень отримує відповідну його компетентності інструктивну картку з якою далі і працює.

Зрозуміло, що рівень складності від початкового до високого рівня зростає. Якщо в учнів початкового рівня навчальних досягнень передбачається лише відтворення рухових вмінь, які були сформовані на попередніх лабораторних заняттях, то в учнів високого рівня в інструктивну картку вносяться не лише завдання для виявлення питань, що передбачає шкільна програма, але й творчі й відкриті питання.

Групи, на які вчитель уявно поділяє учнів в залежності від ступеня сформованості в них компетентності, є динамічними. В процесі навчання  вчитель уявно переводить учнів з однієї групи в іншу, більш сильнішу, якщо в учня відбувається розвиток компетентності. Якщо ж компетентність учня залишається сталою, він залишається в тій же групі.

Таким чином особистісно-орієнтований підхід до учнів в процесі формування в їх свідомості ключової навчальної компетентності вмінь працювати з лабораторними приладами, інструментами і обладнаннями дає можливість:

1.     Орієнтувати методику формування і розвитку певної ключової навчальної компетентності не на весь клас в цілому, а на певні групи учнів цього класу.

2.     При формуванні і розвитку основних ключових навчальних компетентностей враховувати ступінь підготовленості кожного учня для використання вже наявних знань і вмінь в нових стандартних ситуаціях.

3.     Поступове поглинання, розширення та вдосконалення наявних основних навчальних компетентностей кожного учня.

Список використаної літератури

1.     Богданова О. К. Сучасні форми і методи викладання біології в школі. Х.: Вид група „Основа”, 2003.

2.     Бондар С. Компетентність особливості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів. Біологія і хімія в школі.-2003.-№18.

3.     Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології. - К. :Українська енциклопедія,1995.

4.     Пометун О., Пироженко. Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002. – 135с.

5.     Пометун О., Пироженко. Л. Сучасний урок, інтерактивні технології навчання.: Наук.-метод.посіб. – К.: А, С, К,,2003.

6.     Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія, 7-11кл. Ірпінь К. 2005.