вимоги до запитань.

У процесі навчання вчитель задає питання учням, я на уроках різних типів: комбінованих, узагальнюючих, вивченні нового матеріалу, так і на різних його етапах: при актуалізації знань, при контролі, при перевірці Д/З, при закріпленні.
Як стверджують методисти, в залежності від складності матеріалу, що вивчаються, підбору учнів, особистісних якостей вчителя, форми організації мови, процесу і виду метода начання, вчитель за урок може задати від 20 до 25 питань.
Але часто не своє питання вчитель чує у відповідь учня на те, що він запланував, і ще, що він хотів би почути.
На основі цього вчитель робить висновок, що учень не достатньо повно засвоїв навчальний матеріал і, зрозуміло, відповідним чином оцінює його знання.
Спостереження показують, що  ≈15-20% неправильних, на погляд вчителя, відповідей учнів на поставлені запитання пояснюються тим, що вчитель не зовсім правильно формує питання. А народна мудрість стверджує: «Яке запитання, так і відповідь».
Відомо, що запитання, які вчитель задає учням у процесі навчання поділяються на основні і додаткові. Основні запитання – це питання, за які учень отримує відповідний бал. Оцінюватися може як відповідь на одне питання (при перевірці Д\З, К/Р), так і на кілька питань (при проведенні уроку методом бесіди, за доповненнями, виправлення відповідей інших учнів). Якщо оцінювати відповідь на одне питання, то такі запитання повинні вимагати доказової відповіді і починатися словами «доведіть що», «чому», «який висновок можна зробити» і т.д.
Основні питання вчитель завчасно планує, ретельно продумає, формулює, редагує, визначає їх місце у певній частині уроку, розставляє у певній послідовності  і записує в план – конспект уроку.
Ці запитання повинні відповідати наступним методико-педадогічним вимогам.
1.   Запитання повинно містити в собі одну інформацію, тобто неможна пропонувати учневі бінарні, полінарні запитання, тому що поки учень дочекається закінчення запитання він забуде його початок.
2.   Запитання повинно бути сформульовано як найкоротше, у ньому не повинно бути зайвих слів, як б відволікали увагу учнів, маскували б його і заважали учневі почути, зрозуміти і запам’ятати сутність питання.
3.   Запитання повинно бути точним, конкретним, вимагаючи точну і влучну відповідь. Ось класичні приклади неточних запитань, що починаються словами яка, який, які і далі назва предмета «який листок, яке стебло, які квіти. В основі будь якої класифікації лежать певні критерії чи ознаки і при формулюванні запитання їх необхідно називати. Тобто, точність запитання заклечається в тому, щоб звернути увагу учня на певні ознаки, якості або властивості предмета, який вивчається.
4.   Запитання не повинно нести елементів підказки, тобто альтернативних. Вірогідність правильної відповіді в учня, який не засвоїв даний матеріал 50%. Після здивованого погляду, жесту  міміки або відповіді «неправильно» учень відразу каже інший варіант відповіді, підказаної вчителем у запитанні і відповідь учня буде правильна на 100%
5.   Запитання неможна формулювати так, що учень дав на нього відповідь лише одним словом чи терміном. Краще запитання сформулювати так, щоб учень дав на нього відповідь 2-3 реченнями, але дуже короткими.
6.   Запитання неможна формулювати так, щоб учень дав на нього відповідь словами «так» або «ні» чи кивком голови.

Але відповідь  учня на правильно сформульоване запитання вчителем може буди неправильною, неповною, неточною, що свідчить про те, що учень недостатньо глибоко розібрався у вивченому матеріалі.
У такому випадку вчитель повинен запропонувати учневі додаткові запитання. Але передбачити відповідь учня на поставлене основне запитання практично неможливо, а тому неможливо завчасно сформулювати його.
Додаткові запитання можна поділити на 3 групи.
1.   Навідні запитання. Вони ставляться тоді, якщо учень знає навчальний матеріал, але погано в ньому орієнтується і його треба підвести до правильної думки.
2.   Допоміжні запитання використовують тоді, якщо учень вивчив матеріал, але трохи призабув і вчитель запитанням допомагає його згадати.
3.   Уточнююче запитання задається тоді, коли учень на основне питання відповідає не зовсім зрозуміло і вчителю необхідно уточнити відповідь.

До додаткових запитань ставляться ті ж вимоги, що і до основних. При використанні вчителем запитань для учнів в процесі навчання можна застосувати наступні методичні прийоми:
1.   Спочатку вчитель задає питання, після чого робить невелику паузу для обміркування учнями запитання і відповіді на нього, і лише після цього називає прізвища та ім’я учня, який повинен дати відповідь.  Якщо ж спочатку назвати прізвище учня, а лише потім поставити запитання, то над ним будуть розмірковувати далеко не всі учні, а лише ті, кому він був заданий.
2.   Відповідь учня на поставлене запитання вчитель повинен вислухати до кінця, не перебиваючи його, навіть, якщо відповідь учня неправильна. Це дозволяє по-перше, побачити, що саме учневі не зрозуміло, що він не знає, а в чому слабо розбирається, по-друге, учень в подальшій своїй відповіді може ще скаже те, що хотів би почути вчитель; по-третє, дозволить вчителеві більш тонко обрати вид додаткового запитання;  по-четверте, залучити до виправлення помилок відповіді інших учнів класу.
3.   Неповні, неточні, неправильні відповіді учня виправляються, доповнюються, уточнюються спочатку учнями класу і лише потім вчителем.
4.   Для здійснення особистісно-орієнтованого відходу до учнів в процесі навчання всі запитання вчитель поділяє на чотири групи:
·      для початкового рівня;
·      для середнього рівня;
·      для достатнього рівня;
·      для високого рівня.
5.   Для того, щоб на уроці учні засвоювали велику кількість навчального матеріалу, щоб за урок можна було задати як найбільше запитань і при цьому вкластися в часові рамки, застосовується методичний прийом, який має назву «прискорення темпу».

Він  полягає в тому, що поступово, з уроку в урок прискорюється вимова вчителем запитань для учнів, зменшується пауза, між запитанням вчителя і відповідно учня. Цей прийом вимагає швидкого реагування учнів на поставлене запитання і швидку відповідь.
Але прискорення темпу повинно доходити до певної межі. Дуже швидкий темп не дозволить учням обміркувати запитання, що поставив вчитель і свою відповідь на нього Цей методичний прийом має пряму залежність від вікових особливостей учнів: чим старше учні, тим швидший темп роботи з ними.
Дані рекомендації стануть в нагоді як молодим вчителям-початківцям, так і вчителям, які мають труднощі з даного питання.






Немає коментарів: